 
Один мій знайомий полюбляє вживати до нашого пересічного натовпу епітет «мотлох».
Тому що саме цей «мотлох», дії і помисли якого не підпадаються під закони ні логіки, ні суспільства. Правда це
відбувається тільки в нашій країні, ну за винятком ще деяких територій
колишнього СССР.
Але цей «мотлох» потрібно любити, тому що саме він, цей «мотлох» складає
більшу частину суспільства. Саме цей «мотлох» створює всі людські блага. Саме
цей «мотлох» будує будинки і дороги, створює машині і літаки, поширює культуру
та прогрес по всьому світу.
І коли вся цивілізація досягла свого апогею, тоді з’явилися політики.
І зразу ж все те, що «мотлох» створював віками перейшло у власність
політиків: міста з будинками і дорогами - тепер власність політиків. Навіть сам
«мотлох» став власністю політиків.
Політик, на думку «мотлоху», створений для того, щоб допомагати «мотлоху» облаштовувати
свій побут, допомагати дітям здобути освіту, забезпечити хворим лікуватися,
пенсіонерах та неповносправним достойний відпочинок.
Насправді політики стали для «мотлоху» не авторитетом і прихистком, а
такими собі «розбійниками» перед яким ще й потрібно кривлятися, випрошуючи те,
що повинна давати «мотлоху» держава по Конституції, по Закону.
А ще потрібно вчасно ухилитися на дорозі від бампера чорного «бумера», яким керує мажор або і сам політик.
А ще дозволено один раз на п’ять років прийти до скриньки на виборчі
дільниці та й проголосувати за політиків, які тримають тебе ж у «гетто» і
називають тебе: «мотлох».
А ще епітетів тобі за життя додадуть: електорат, виборці, казлы, придурки, «мотлох»…
А ще «мотлох» десь колись дозволяє собі заявити про свій протест, тоді його
пресує міліція за порушення правил, які придумали для «мотлоху» ті ж політики,
яких він сам собі вибрав.
Але деякі із цього «мотлоху» відчули себе громадянами. І саме вони хочуть
змінити життя всього «мотлоху» країни. Громадяни беруть транспаранти з написами
«Ганьба», їдуть до столиці та йдуть до того
будинку де сидять політики вже не просити, а вимагати.
І якщо нас, громадян, стане більше, якщо ми вийдемо із забуття і зрозуміємо,
що ми не «мотлох» - тільки тоді ми житимемо так як мріємо, і так як живуть у
країнах де не має «мотлоху». sv_nad
| 
