 Засоби інформації, які сьогодні діють в Україні – чи то державні, чи то "незалежні" (насправді приватні газети й телеканали, дуже навіть залежні від власників-олігархів) – переважно не ставлять собі за мету, як то є у цивілізованих країнах, – відображати дійсне життя суспільства і справді важливі події. Нині перед цими фабриками масової свідомості стоїть цілком протилежна мета – створити у глядачів (слухачів, читачів) видимість, що нібито нема противаги тим, котрі уже один раз дорвалися до влади. І що націоналістичного руху, який є реальною і найбільш дієвою загрозою для панівної владної системи, – немовби не існує. Або ж існує він буцімто в такому вбогому стані – не дієвий, не має у своїх лавах достатньо фахівців (вельми поширена спекуляція) тощо, – що, мовляв, не варто й згадувати. Зате в теленовинах і на шпальтах газет незмінно стовбичать і щось коментують в основному давно збанкрутілі й обридлі діячі – їхні обличчя роками, як карти зі засмальцьованої і сотні разів переграної колоди, – глипають і глипають перед очима людей, мовби жодної заміни їм нема і бути не може. Хіба журналісти цього не розуміють?! Розуміють, ще й як! Але така політика власника медіа-ресурсу. Або – поводься, як велять, або – лишайся без роботи. Не для того, скажімо, Ринат Ахметов утримує телеканал, аби висвітлювати ідеї та дії націоналістів і тим самим власноруч копати собі яму. Не для того у Львові Андрій Садовий (міський голова і медіа-магнат) контролює левову частку місцевого інформаційного простору ("ТРК Люкс", "Канал 24", "Радіо 24", "Захід.нет" тощо), аби на ньому хвалили депутатів від "Свободи", котрі не дають йому можливості безпідставно підняти комунальні тарифи. І не для того режим тримає під каблуком перший національний телеканал, аби розповідати на ньому про "Програму захисту українців". Ото ж бо й воно, що у такий нехитрий спосіб – спосіб замовчування, інформаційної блокади – від українців вперто й умисно приховують цілий пласт життя суспільства, життєво важливу його складову – патріотичний та націоналістичний рух, який єдиний спроможний змінити хід української історії, дати поштовх докорінним перетворенням у країні… Цей світ – патріотів та націоналістів – з його реальними діями, гідними акціями – відповідно висвітлюється хіба у соціальних мережах інтернету, блогах, "живих журналах", патріотичних Інтернет-ресурсах та на шпальтах свободівської газети.  Цікаво, що така ситуація, яка склалася в Україні, – коли ЗМІ практично замовчують надпотужні акції націоналістів, як зрештою і усяку іншу їхню діяльність, – геть немислима в цивілізованих країнах. Адже там є фінансовані за спеціальною належною схемою громадська преса, громадське радіо та громадське телебачення – себто ті на ділі незалежні мас-медіа, які покликані донести правду до суспільства. В Україні ж громадське телебачення "демократи" билися в груди створити за президентства Ющенка. Билися-побивалися, та так і кинули на півдорозі – видно, не потрібне таке об'єктивне джерело інформації у владі нікому.   Ось тільки деякі приклади цинічного замовчування діяльності об'єднання. Упродовж минулого 2011 року лишень Київська організація ВО "Свобода" провела 170 (!) публічних акцій. Вдумайтеся – акція у столиці майже що другого дня. Зокрема, це – багатолюдні пікети, мітинги, марші за участі величезної кількості молоді. Протести проти політичних репресій; ухвалення закону про продаж української землі; всіх соціально небезпечних "нововведень" на кшталт пенсійної реформи, обмеження прав пільговиків, підняття тарифів на комунальні послуги тощо. Яка ще політична сила в таких масштабах виступає на захист прав українців супроти панівного режиму? Одначе всі ці події або не показують взагалі, або (якщо замовчати вже неможливо) згадують в якомусь майже непомітному обсязі. Правду знають кияни, які стали їх випадковими свідками, та самі учасники протестів. А по суті те саме можна сказати про діяльність кожної обласної організації "Свободи" – в новинах "незалежних" каналів її практично не висвітлюють. 
Деякі недавні акції "Свободи" стали справжнім маніфестом патріотичного крила суспільства. Наприклад, традиційний організований "Свободою" Марш УПА 14 жовтня 2011 року вразив уяву його учасників та свідків.
Майже 20 тисяч (ціла армія!!!) свободівців та киян, скандуючи "Зека – геть!", пройшли вулицями української столиці. Це була небачена за обсягами жива колона, яка рухалася київськими вулицями і якій не було видно ані краю, ані кінця! Тим часом у ліпшому разі телеканали стисло згадали марш як цілком пересічну подію, звично применшивши її масштаби у декілька разів. Бо правдиво показати це безконечне живе море людей, яке сягає скільки бачить око – це сказати українцям, що у суспільстві є реальна альтернатива нинішній лжееліті. Це засвідчити, що сьогодні дійсно багато таких, котрі готові чинити спротив правлячому режиму. Правдиво висвітлити у теленовинах такі вражаючі націоналістичні акції – це вселити в людей оптимізм та надію. Власникам телеканалів це потрібно? Звісно, ні. Нехай вже краще люди нічого про це не знають. Нехай думають, що на показових баталіях у парламенті та на ток-шоу світ клином зійшовся, що більше нічого не відбувається в Україні, що потужного національного руху опору, в якому задіяна величезна кількість української молоді, – немає в природі.
       
Останнім часом, із розростанням лав "Свободи", фактично кожна українська дата в календарі – це хвиля патріотичних дійств, які гуртують і єднають українців. Узяти хоча б традиційні свободівські акції 1 січня до дня народження Провідника. Цього року увечері вулицями Києва пройшли тисячі людей зі запаленими смолоскипами. Це була не просто символічна акція, але й дійство неймовірної сили та краси. Під час мороку антиукраїнського режиму, у перший день нового року люди не куняють за столами з горілкою та олів'є. А – виходять на вулиці з пломенями в руках і серцях вшанувати пам'ять народного героя. Ясно, що це – не найняті за 50-100 грн. тримачі прапорів, які не можуть з першого разу навіть назву партії, яка їм всучила той прапор, прочитати. Такі акції на честь Бандери прокотилися великими й малими містами України. Звісно, новини телеканалів або "не помітили" їх взагалі, або – традиційно применшили у кілька разів число учасників. (Є іще й така технологія закрити правду від суспільства).
      А скільки численних різноманітних акцій упродовж лише останнього року провели львівські свободівці? А скільки одеські, тернопільські, хмельницькі, рівненські? Але у новинах "незалежних" ЗМІ – про це нічичирк.  
          Цікаво, що неписане правило ховати від очей людей, замовчувати націоналістичний рух, тягнеться від радянських часів, далі перекочовує в часи правління Кравчука та Кучми, потім – в часи президента Ющенка. Адже за каденції останнього на телеканалах так само практично не згадували про акції націоналістів. Ці акції, хоч і були тоді не такими частими і численними, як сьогодні, – також залишалися замовчуваними. І річ не тільки в тому, що "Свобода" була політичним конкурентом для "Нашої України" Ющенка, чи для БЮТу Юлії Тимошенко, себто для якоїсь частини їхніх депутатських мандатів. Річ в тім, що націоналістичний рух – і "Свобода" як його виразник – завжди був і лишається реальною загрозою для будь-якої системи, яка не служить інтересам нації. Чи то радянської, чи, згодом, системи кримінально-олігахічних кланів. Ось і сьогодні "Свобода", на відміну від усіх інших політичних сил, пропонує не просто перезміну облич при владі (такі "зміни" на ділі нічого не міняють) – пропонує докорінне перетворення системи влади. Націоналісти наголошують, що коли не провести люстрацію, не втілити в життя принципи істинного народовладдя, не домогтися того, аби влада стала виразником волі людей, а не грошових мішків, привчених, що усе продається і все без винятку можна купити – не відбудеться ніяких якісних змін в українському суспільстві.      
…Про те, що телебачення може повністю перекрутити реальність, поставити її з ніг на голову, свідчить хоча б рекламна кампанія Тігіпка. Насправді у Тігіпка нічого не було – ані ідеї, ані бажання служити людям, ані елементарної людської порядності, ані навіть реальної партії. Лишень – велике "бабло", за яке він створив розкішні рекламні кліпи, поставши у них нібито будівничим сильної України. І частина людей купилася, і проголосувала. Насправді ж цей банкір комсомольського гарту виявися слабкодухим лукавим чоловічком, який одразу ж узявся душити приватних підприємців своїм Податковим кодексом, потім – відібрав у пенсіонерів частину грошей з допомогою пенсійної реформи, а вже зовсім недавно жадав відібрати у 80 відсотків українців допомогу при народженні дитини… Чому люди за нього голосували? Та тому, що не бачили правди, бо ота реклама павутиною заснувала їм очі.
        Хто сьогодні послідовно голосує на виборах за "Свободу"? Переважно ті, котрі мають про неї достатньо інформації. Хто регулярно читає Інтернет чи свободівську газету. Хто бачив націоналістичні акції або хоча б раз узяв у них участь.   Тим часом чи бачили ви передачу на ТБ, присвячену проектові національної Конституції від "Свободи", – ґрунтовному напрацюванню групи фахівців під керівництвом професора Київського університету, відомого конституціоналіста Олександра ШЕВЧЕНКА? Конституції, що є чіткою схемою побудови нового громадянського правового суспільства? Ні, не бачили!        
Чи чули ви хоча би раз на котромусь телеканалі дискусію, присвячену розділам "Програми захисту українців" – цього конкретного, розробленого упродовж багатьох років, із залученням численних фахівців, відшліфованого у ході громадських обговорень – програмового документа "Свободи"? Ніколи у жодних "незалежних" ЗМІ про нього й не згадують! Влада такого документа попросту боїться. У той же час це чіткий і здійснимий план побудови нової могутньої української держави. У ньому є численні революційні пропозиції щодо зміни системи влади, досягнення енергетичної незалежності, реформування сільського господарства, підйому національної економіки тощо. Потрібна лише гідна влада, аби цей план реально здійснити.
          
Чи читали ви, наприклад, коли-небудь в якому-небудь "незалежному" виданні, що львівські депутати-свободівці уперше за 20 років оприлюднили список усього комунального майна, тим самим поставивши заслін цілому пластові корупції?
Чи читали ви у "незалежних" виданнях або ж бачили по телевізору про ту гігантську, нечувану за обсягами роботу, яку провели свободівці задля підготовки всеукраїнського референдуму проти продажу земель сільськогосподарського призначення? А збори ж проведені, ініціативні групи упродовж року створені у всіх без винятку великих і малих містах України!!! І у кожних таких зборах брали участь принаймні по дві сотні українців. І це фактично була гігантська організована "Свободою" всеукраїнська маніфестація проти продажу української землі! Маніфестація, яка триває й досі – бо ж "Свобода" таки має намір довести розпочате до кінця і через Всеукраїнський референдум домогтися заборони продажу української землі. Ясно, що у нібито "незалежних" ЗМІ люди такого не бачили! Зате виступ якогось лукавого регіонала або "перекинчика", який плутано патякає про те, що землю конче треба продавати, бо інакше не наповниться державна казна,– можуть крутити в ефірі годинами!
Практично замовчують кричущі факти репресій проти активістів. Мовчать про тих молодих хлопців, котрих безконечно тягали й судили за підрив Сталіна у Запоріжжі. Про тих свободівців, котрим після подій 9 травня у Львові силовики виламували двері помешкань, викручували назад руки і везли у відділки на воронках. Мало хто з тих, котрі не читають націоналістичних видань, знають про свободівців братів КОВАЛІВИХ, яких ні за що два місяці протримали за ґратами. І про депутата-націоналіста Василя ПІДКУЙМУХУ, який на знак протесту проти свавілля провів у СІЗО двотижневе голодування.
Тим часом власники ЗМІ, які окопалися у владних кріслах як на верхівці, так і на місцях, продукують на підконтрольних телеканалах про "Свободу" суцільні домисли та пересмикування. Чого вартує хоча б "полювання" на заступника голови Львівської обласної ради Петра КОЛОДІЯ – це цькування курував нардеп-регіонал Петро Писарчук. Тим часом скринька легко відчинялася – пояснення просте. Петро Колодій – один з організаторів нашумілої акції зі затримання вантажівки із контрабандним вантажем на мільйон євро (!!!) – ця акція поставила суттєвий заслін корупції на Львівській митниці. Опісля – очолив комісію, яка розслідує розкрадання лісів. Звісно, що нікому з теперішніх можновладців і в страшному сні не насниться, що така політика триватиме далі. Тому кожен місцевий злодій мріє про те, аби представники "Свободи" одного дня закрили собі рота або – щоби люди перестали їй вірити. І аби покірно прислужували їхнім приватним інтересам – голосували, як це є у інших регіонах, за дерибан громадських земель та комунального майна. Мріють про це і його – місцевого злодія – верховні покровителі! Бо якщо не дають красти на місцях, то корупціонери "нагорі" недоотримують прибутків. Адже за десятки років, ще з радянських часів вибудувалися цілі корупційні піраміди, коли злодій унизу краде і передає частину награбованого своїм верховним опікунам. Бо кожен місцевий злодій насправді – люблений і леліяний тими, котрі незаконно збагачуються "нагорі".
Навіть там, де "Свобода" не має більшості у місцевих радах і не може реально вплинути на ті чи інші рішення, вона небезпечна. Бо не мовчить, викриває злочинну діяльність влади і її поплічників, в тім числі місцевих псевдоопозиціонерів. Завдяки діям всього двох свободівців у Вишгородській сільській раді на Київщині Україна довідується про те, як безбожно дерибанять землю під Києвом. Зокрема про те, що Януковичу за безцінь віддали "Межигір'я". Про те, що олігархам сьогодні віддають землю нібито "під сінокоси" по 56 копійок (!!!) за квадратний метр (хто би з нас не придбав собі такої дешевої підкиївської земельки!), а вони потім вибудовують на ній велетенські маєтки з англійськими садами! Якби не хмельницькі депутати-свободівці, українці, може, не довідалися би про махінації Хмельницького голови ОДА Василя Ядухи, який роздаровує землю своїм наближеним та родичам, який влаштував грандіозну аферу з будівництвом "страшенно потрібного" пам'ятника Вірі, Надії, Любові, на який змушували здавати гроші працівників бюджетних установ. Акції "Свободи" відкривають людям очі на те, що несе небезпеку для народу. Націоналісти, як нерв суспільства, першими реагують на загрози нації.
Пригадайте, як 2005 року, коли українське суспільство іще перебувало в ейфорії від перемоги президента Ющенка, "Свобода" першою забила на сполох, що Ющенко призначає на важливі державницькі посади тих самих "колишніх" – партноменклатурників, кучмістів. Тоді на свободівців накинуться зі шквалом істеричних нападок – мовляв, як смієте критикувати Віктора Андрійовича, кидати тінь на святе! Мине час, і стане зрозуміло, що якби тоді суспільство прислухалося до застережень націоналістів, то може нічого б цього не сталося – реваншу Партії регіонів, повернення режиму Януковича і багатьох інших страшних речей.
До слова, у програмовому документі "Свободи" – "Програмі захисту українців" – є пункт про те, що кожна газета і телеканал мають оприлюднити прізвище свого власника. Якби таке відбулося – усе стало б на свої місця. Наприклад, друкує видання численні пасквілі про "Свободу". Люди дивляться – а то газета такого-то вельможі – і все стало ясно, як Божий день. Або розповідають на телеканалі нісенітниці про котрогось свободівського депутата. А в куточку напис, що то приватний телеканал місцевого олігарха – знову стає ясно. Усім зрозуміло, що ведучий програми зовсім не незалежний, а живе на гроші регіонала-власника медіа ресурсу.
На ділі ж на сьогодні ніяких справді серйозних звинувачень проти "Свободи" – нема. Ніхто зі свободівців не став тушкою. Ніхто не здався прихвосням Януковича. Ніхто не проголосував за жодну антинародну пропозицію. Ніхто нічого не вкрав, не перевів державні гроші на свій бізнес, не нажив собі жодних маєтків за час депутатства… Бідолашні "борці за правду" мусять вишукувати чорне за нігтем десь у біографіях 10-20 літньої давності, роздувати якісь містечкові побутові конфлікти до рівня глобальної проблеми, слідкуючи вже навіть не тільки за кожним депутатом, але й за рядовими свободівцями мало не з мікроскопом. А оскільки фактів проти націоналістів їм все одно катастрофічно бракує, – змушені вдаватися просто до перебріхувань і безсовісних наклепів.
…Треба згадати, що останнім часом правлячий режим намагається закрити і ті нечисленні інформаційні віконця, з яких люди могли довідатися правду про діяльність "Свободи". 4 жовтня минулого року Національна рада з питань телебачення і радіомовлення своїм рішенням позбавила ліцензії і відібрала чотири години ефірного мовлення у телекомпанії "Львів-ТБ", яка висвітлювала діяльність депутатів націоналістичних місцевих рад Львівщини. Телеканал "Львів-ТБ" – один із небагатьох засобів інформації, з телепередач якого львів'яни могли довідатися правду про реальну боротьбу проти корупції в органах влади (зокрема на митниці); проти розкрадання лісів; проти тиску на підприємців, проти наступу центральної влади на українську історичну пам'ять, національні та соціальні права українців тощо. Також "Львів-ТБ" транслював сесійні засідання місцевих рад Львівщини, зокрема Львівської обласної ради.
І ось на початку вже нового 2012 року аналогічна ситуація склалася у Тернополі: засідання найважливішої – бюджетної сесії націоналістичної Тернопільської обласної ради – не транслювали. З 1 січня цього року Тернопільська обласна державна телерадіокомпанія відмовилася транслювати сесії облради. Її генеральний директор надіслав листа, у якому пояснив, що таку вимогу поставили перед усіма регіональними телерадіокомпаніями. Фактично телерадіокомпанія, яку фінансують коштом платників податків (а точніше – з людських кишень) позбавила жителів Тернопільщини можливості спостерігати роботу депутатів ради, яких вони обрали.
…Мине ще трохи часу, і ближче до виборів, на мажоритарні округи ринуть нібито "незалежні" кандидати, а насправді – ставленики Партії регіонів. Їх випустять і щедро профінансують спеціально для того, аби вони могли пройти в парламент і забезпечити вічне життя при владі своїм синьо-білим "господарям". Ці нібито "незалежні" кандидати будуть роздавати куплені за держаний кошт гречку та цукор, комп'ютери і телевізори і розповідати на кожному кроці нісенітниці про "Свободу" – аби вона не заважала їм перемагати.
І це – ще один привід для того, аби державні, себто владні, засоби інформації, а також приватні газети й телеканали – максимально замовчували усякі корисні справи "Свободи".
|
