Засоби інформації, які сьогодні діють в Україні – чи то державні, чи то "незалежні" (насправді приватні газети й телеканали, дуже навіть залежні від власників-олігархів) – переважно не ставлять собі за мету, як то є у цивілізованих країнах, – відображати дійсне життя суспільства і справді важливі події. Нині перед цими фабриками масової свідомості стоїть цілком протилежна мета – створити у глядачів (слухачів, читачів) видимість, що нібито нема противаги тим, котрі уже один раз дорвалися до влади. І що націоналістичного руху, який є реальною і найбільш дієвою загрозою для панівної владної системи, – немовби не існує. Або ж існує він буцімто в такому вбогому стані – не дієвий, не має у своїх лавах достатньо фахівців (вельми поширена спекуляція) тощо, – що, мовляв, не варто й згадувати. Зате в теленовинах і на шпальтах газет незмінно стовбичать і щось коментують в основному давн ... Читати далі »