УКРАЇНО, Мати Героїв,
зійди до серця мого,
прилинь бурею вітру кавказького,
шумом карпатських ручаїв,
боїв славного Завойовника Батька Хмеля,
тріюмфом і гуком гармат Революції,
радісним гомоном Софійських Дзвонів.
Нехай в Тобі відроджуся,
славою Твоєю опромінюся,
бо ти все життя моє, бо Ти все моє щастя.
Задзвони мені брязкотом кайдан,
скрипом шибениць в понурі ранки,
принеси мені зойки закатованих в льохах і тюрмах,
і на засланні, щоб віра моя була гранітом,
щоб росло завзяття, міць,
щоб сміло я йшов у бій так,
як ішли Герої за Тебе, за Твою славу,
за Твої Святі Ідеї;
щоб помстити ганьбу неволі,
потоптану честь, глум катів Твоїх,
невинну кров помордованих під Базаром,
Крутами, в Кінгірі і Воркуті,
геройську смерть героїв Української Нації,
Української Національної Революції -
полковника Євгена Коновальця,
Басарабової, Головінського, Шухевича,
Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа,
і тисяч інших незнаних нам,
що їх кості порозкидані або тайком загребані.
Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці мойому.
Страху нехай не знаю я, не знаю, що таке вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому!
У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя
рости мене до ясних чинів.
В чинах тих хай знайду я смерть солодку,
смерть в муках за Тебе.
І розплинуся в Тобі я, і вічно житиму в Тобі,
ВІДВІЧНА УКРАЇНО, МОГУТНЯ І СОБОРНА!
