|
У категорії віршів: 22 Показано віршів: 1-20 |
Сторінки: 1 2 » |
Сортувати по:
Назві
Болить
серце, болять груди,
Головонька у журбі,
Що всі хлопці по волі гуляють,
А я сиджу у тюрмі.
Відцурались
батько й ненька,
Відцуралися вони,
Лише сонце в маленьке віконце
Заглядає до тюрми.
Загриміли
в замках двері,
Відчинилися вони,
Під багнетом молоду дівчину
Аж до суду повели.
"Скажи,
скажи, партизанко,
Скажи, скажи, молода,
Скільки наших настріляла
Твоя твердая рука? "
"Скільки
вас я постріляла -
Полічити не можу,
"Скільки?" - мене більше не питайте,
Я нічого не скажу".
Прощай,
Київ, прощай, Харків,
Станіславськая тюрма,
Я до вас вже більше не поверну,
Не поверну більше я. |
Боріться,
брати-галичани,
Бо час до розплати настав.
І нам ще Великдень настане,
І сонце засяє для нас. І
нам ще Великдень настане,
І сонце засяє для нас.
Від
Чорного моря до синіх Карпат -
Одна нероздільна родина! Без
хамства, без рабства й насилля...
Одна самостійна Вкраїна!
Без хамства, без рабства й насилля...
Одна самостійна Вкраїна!
І ріднії гори й долини
Почують державний наш спів,
І синьо-жовті прапори
Замають Перемишль і Львів.
І синьо-жовті прапори
Замають Перемишль і Львів. |
Бувай,
бо я вже від'їжджаю
В далекий край на чужину,
І Бог Святий вже тільки знає,
Чи я до тебе ся верну.
А,
може, я все перебуду
І повернуся я з-за ґрат?!.
А поки я ще у в'язниці,
Нехай заступить менший брат.
Хай
ворогів не боїться,
Нехай по правді він живе,
Нехай він своїми руками
Блакитний прапор підніме.
Нехай
підніме його вгору,
Нехай побачать вороги,
Нехай побачать тії люди,
Котрі кували кайдани.
Іду,
іду я у в'язницю,
Не буде співу по мені.
Тебе благаю, моя ненько,
Щоб не тужила по мені. |
Буде нам з тобою що
згадати
Після довгих збавлених
ночей.
Вивчив я далекий звук
гармати
І тривожний блиск твоїх
очей.
Твої очі – квіти
темно-сині
На узбіччі радісних
доріг.
Чи зустрінемось з тобою
знову
На своїх дорогах
бойових?
Будуть стрільна
розриватись глухо
І дрижати в вибухах
земля.
Вийдеш ти в ту сторону
– послухай
Де в багряних полум’ях
поля.
І почуєш грізну борню
волі,
І вкриється кров’ю
битий шлях.
Будуть хлопці йти
суворо-чолі
В сіруватих, наче ніч,
рядах.
І пройдуть вони
безмежним краєм
Крізь руїни сіл, дерев
і трав.
І напевно ти тоді
згадаєш,
Хто любов і мужність
поєднав. |
В
гаю, зеленому гаю
Чи в темнесенькому лісі,
Там соловейко щебетав
В соснині на узліссі.
Не
раз ішли ми через ліс
Незнаними стежками,
Не раз нас дощик покропив,
Не раз я впав до ями.
Як
білий день нас освітив,
Тоді в кущах ми стрілись,
В трьох лавах стали ми усі
І Богу помолились.
"Там
стійку, друже чотовий,
А там заставу дати,
І лісом стежка щоб пройшла...
Всі решта клались спати".
І
ми заснули твердим сном,
Лиш командир дрімає,
Бо він один, як батько наш,
Над нами співчуває.
В
гаю, зеленому гаю
Чи в темнесенькому лісі,
Там соловейко щебетав
В соснині на узліссі. |
В
Загорові, на горі,
У старім монастирі,
У неділю, рано-вранці,
Там молилися повстанці.
"Благослови,
Божа Мати,
На ворогів міцно стати,
Боронити Україну
По лицарськи - до загину".
"Борітеся,
мої діти,
Бідну землю бороніте,
За прикладом мого Сина
Встане з мертвих Україна".
В
понеділок, на світанку,
В Загорові блищать танки,
Гудуть авта й літаки -
Облягають німаки.
"Друзі,
алярм, гей вставайте,
Монастиря не давайте,
Бороніте Україну.
Здобудемо, або згинем!. |
Стало
дніти у вівторок -
Їх тисячі, а нас сорок..."
Налягають німаки -
Не даються козаки.
Той
ранений вже вчетверте,
Одмагається від смерти:
"Зажди, смерте, хоч хвилину -
Ще зіб'ю з одну машину".
Той
під розп'яттям конає
І на Христа поглядає:
"Ти за нас вмер, Божий Сину,
І ми гинем за Вкраїну".
Стало
в середу смеркаться -
Залишилось вісімнадцять.
З полеглими попрощались...
Крізь ворожий стрій прорвались.
В
Загорові на горі,
Спочивають лицарі,
Хрест високий в головах: *
"Полягло тут двадцять два".
Спіть спокійно, друзі милі,
У високій цій могилі...
Пімстимо смерть і руїну,
Здвигнем з мертвих Україну. |
В
селі, на Вибранівці, серед пахучих трав,
В селі, на Вибранівці, стрілець Микола впав.
Всі
друзі коло нього, всі друзі у журбі
І ліки прикладають, а він - неначе в сні.
Всі
друзі коло нього, поставали в ряд.
Дивляться, якась жінка біжить сюди до нас.
Біжить
вона стежкою, а кулі, наче град!
Біжить вона стежкою, не подається взад.
Прибігла
до Миколи і стиха шепотить :
"Ой сину мій, Миколо, а що ж тобі болить?"
"Болить
мене серденько, ще й лівая рука,
О то ж ня поранила куля ворожая".
В
селі, на Вибранівці, серед пахучих трав, В селі, на Вибранівці, стрілець Микола впав.
|
В
чистім безмежному полі
Стрілець ранений лежав,
Прийшов до нього вороний
І так жалібно заржав.
Прийшов до нього вороний
І так жалібно заржав.
Стрілець,
розплющивши очі,
Глянув на свого коня:
"Прощай, мій коню вороний,
Я вже кінчаю життя.
Прощай, мій коню вороний,
Я вже кінчаю життя.
Не
жаль ми тих темних ночей,
Що я в підпіллю гуляв,
Лиш жаль ми тих карих очей,
Що я так вірно кохав.
Лиш жаль ми тих карих очей,
Що я так вірно кохав".
|
Ви
в дні весняні положили життя
На наказ святий України.
А руки дівочі не клали квіття,
Друзі не несли домовини.
Останній
цілунок на вашім чолі
Не клали матуся, ні тато,
Ніхто не світив вам свічок в головах,
Друзі не прийшли поховати.
Тортури
і смерть не змогли вас зломить,
Ви тайно забрали в могилу,
По бурнім життю ви пішли спочивать
За чесне, священнеє діло.
Не
сурмили вам марш жалібний,
Не справила тризну родина...
Сповнили ви нації приказ святий, Вам вдячна за це Україна.
|
Ви
за волю воювали, не боялися тюрем,
Героїчно умирали в бою з клятим москалем.
Приспів:
Хлопці
з лісу, ви герої, лицарі.
Ви за волю України клали голови свої.
Ворогам
ви не здавались у нерівному бою,
Ви нам волю здобували, склавши голови свої.
Приспів:
Хлопці
з лісу, ви герої, лицарі.
Ви за волю України клали голови свої.
В
сирих схронах ночували і у селах, і містах,
На Сибірі умирали, хоронили вас в лісах.
Приспів:
Хлопці
з лісу, ви герої, лицарі.
Ви за волю України клали голови свої.
|
Ви,
хлопці, не сумуйте,
Ви, хлопці - юнаки,
Бо незабаром прийде
Погибель на враги.
Ви,
хлопці, не сумуйте,
Ви, хлопці молоді,
Бо тюрми збудували
На себе москалі,
Тарасе,
рідний батьку,
Ми тобі присягнем,
Що рідну Україну
Навіки визволим.
Ми
будемо стріляти
І різати ножем,
Ми з рідної Вкраїни
Чужинців проженем.
Ми
проженем на Волгу
Проклятих москалів
І станемо на Сяні -
Не пустимо ляхів.
Постане
Україна
Вся чиста, без сміття,
Постане на Вкраїні
Нове вільне життя.
|
Виряжала мати сина
Під Крути до бою
Розчесала кучерики
Понад головою.
Іди, іди, мій синочку,
В бою не здавайся,
Як побореш вороженьків,
Додому вертайся.
Іду, іду, моя мати,
Вчиню твою волю,
А ти ходи й проси Бога,
Щоб вернувся з
бою.
Ждала, ждала мати сина,
Під Крути ходила
Та й шукала між трупами
Найменшого сина.
Ой пізнала Стара мати
Головоньку сина,
Проклинаючи, колише,
Тай заголосила.
Люляй, люляй мій
синочку,
Тож я твоя мати -
Сину Рідний... Боже
милий... Вороже проклятий! |
Виходь,
виходь, народе, з тюрем
Туди, де вже воля витає,
Де носять в халявах свячені ножі,
Де полум'я помсти палає.
Вже
пісня трембіти громами гуде,
Нових гайдамаків в бій святий веде.
Це пісня - не кволе ридання,
Це зов, це зов до повстання!
Вставай,
вставай, народе мій,
Свобода народам, людині!
Зі сходу вже сяє тризуб золотий,
Сіятиме вічно віднині.
Вже
пісня трембіти громами гуде,
Нових гайдамаків в бій святий веде.
Це пісня - не кволе ридання,
Це зов, це зов до повстання!
Дрожи,
дрожи, проклятий кат,
Ще мент і утопишся в крові.
Мов буря, народна стихія гряде
І рве вже залізні окови.
Вже
пісня трембіти громами гуде,
Нових гайдамаків в бій святий веде.
Це пісня - не кволе ридання,
Це зов, це зов до повстання! |
Від
Попраду по Кавказ
Стали хлопці на приказ.
Гей, гей по Кавказ
Стали хлопці на приказ.
Наш
завзятий чотовий,
Як той орел степовий.
Гей, гей чотовий,
Як той орел степовий.
До
бою ішли ми разом
Під його строгим наказом.
Гей, гей ми разом
Під його строгим наказом.
Друг
сотенному курінному
Звітує про перемогу.
Гей, гей курінному
Звітує про перемогу.
Санітарка
Оксана
Перев'язала нам рани,
Гей, гей то Оксана
Перев'язала нам рани.
За
волю свого народу
Підем в бій, вогонь і воду,
Гей, гей для народу
Підем в бій, в огонь і воду. |
Від
синього Дону до сивих Карпат -
Одна нероздільна родина
Без панства, без рабства, насильництва і зрад -
Вільна, незалежна Україна.
Без панства, без рабства, насильництва і зрад -
Вільна, незалежна Україна.
Ми
діти Вкраїни, широких степів,
Ми завжди готові до бою.
За правду, за волю, за славу батьків
Наш прапор леліє над горою.
За правду, за волю, за славу батьків
Наш прапор леліє над горою.
Сини
України! Ставаймо вільні
Під прапор ідеї одної -
Зберем з поля рідного квіти рясні
В вінок України вільної.
|
Від
Сяну і Збруча йде пісня могуча,
До Дону гукнули Карпати:
"Вставай, Україно, бери своє віно,
Збирай жемчуги й дукати!"
У
досвітніх росах сріблиться колосся -
Твої це пшеничні вінці,
Вінчайся вже, зілля, на гоже весілля
Скликай всіх діток-українців.
Гей
ріднії діти, вже сонечко світить,
Збирайтесь на пир погуляти,
На рідних загонах вином, та червоним
Московських гостей напувати.
Щоб
так напилися, щоб не піднялися,
Щоб з роду й до роду йшла слава,
Яка була грізна, огненна, залізна,
Остання з Москвою розправа.
|
Вкраїнська
пісне, загрими!
До волі вже терпіли ми
Знущань жорстоких і обид,
Терпіти далі - сором, стид!
З
краю терпіння і могил
Устань, хто трохи має сил,
В кого надії світ не зблід,
Гей до борні, гей до побід!
Не
вижидати нам чудес,
Щоб сам собою ворог щез,
Не скинуть ласки небеса -
Самі творімо чудеса!
Вогонь
із дум, із серця грім
Міцною волею кріпім.
В кого надії світ не зблід,
Гей до борні, гей до побід!
|
Вставаймо,
вставаймо! Нас кличе сурма
До бою за волю народу.
Вже досить червона московська тюрма
Пожерла борців за свободу!
Ми
месники смерти і крови братів,
Погибель несемо комуні!
Вперед, хто живий, час змагання наспів,
До бою вставай в Україні...
Дітей
і жінок виголоджує кат,
Вбиває батьків, нищить землю,
В далекім Сибірі конає наш брат
Для "слави кривавого Кремлю".
Ми
месники смерти і крови братів,
Погибель несемо комуні!
Вперед, хто живий, час змагання наспів,
До бою вставай в Україні...
За
смерть і неволю несемо пожар
І кулі, і мести, і руїну!
Вперед, хто живий, бо найвищий вже час
Прогнати катів з України.
Ми
месники смерти і крови братів,
Погибель несемо комуні!
Вперед, хто живий, час змагання наспів,
До бою вставай в Україні... |
Ой, що ж то за шум учинився? Що Комарик до повстанців зголосився. Зголосився Комар до повстанців. Щоб кусати москалів-голодранців.
Щоб кусати москалів, ще й німоту. Щоб не було на Вкраїні голоти. Примістився Комар на дубочку. Закріпив скоростріл на листочку.
Та зірвалася на раз шура-бура. Вона того Комарика з дуба здула. І упав наш Комар на помості. Поламав москалям ребра й кості.
Поховали москалів не по людськи, Видно руки, видно ноги, видно пупці. Поховали москаля, як собаку, Видно руки, видно ноги, видно сраку.
Поховали москаля край дороги, Видно руки, видно ноги, видно роги. Поховали москаля у куфайці, Видно руки, видно ноги, видно "пальці”.
|
|
|
| Наша адреса
| | | м.Надвірна вул.Чорновола, 8 ТЦ "СТАРИЙ ПОБУТ" офіс №37 (3-й поверх)
| |
|
Наша кнопка | |
Код кнопки:
<A href="//svoboda-vo.at.ua" target="_blank"><img src="//svoboda-vo.at.ua/Logo/Baner_2.gif" border="0" alt="" /> | |
| Статистика | |
|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 | |
| |
|