Стало
дніти у вівторок -
Їх тисячі, а нас сорок..."
Налягають німаки -
Не даються козаки.
Той
ранений вже вчетверте,
Одмагається від смерти:
"Зажди, смерте, хоч хвилину -
Ще зіб'ю з одну машину".
Той
під розп'яттям конає
І на Христа поглядає:
"Ти за нас вмер, Божий Сину,
І ми гинем за Вкраїну".
Стало
в середу смеркаться -
Залишилось вісімнадцять.
З полеглими попрощались...
Крізь ворожий стрій прорвались.
В
Загорові на горі,
Спочивають лицарі,
Хрест високий в головах: *
"Полягло тут двадцять два".
Спіть спокійно, друзі милі,
У високій цій могилі...
Пімстимо смерть і руїну,
Здвигнем з мертвих Україну. | 
