Конотопська битва – надзвичайно цікава сторінка вітчизняної історії, сторінка, яка всіляко замовчувалася в радянській історіографії, сторінка, яка викликає неадекватну реакцію представників антиукраїнських сил. Не особливо звертають увагу на героїчні події і ліберальні сили, яким значно краще говорити про трагедії, жахи, братовбиство, будуючи історичний процес виключно на стражданнях, забуваючи про героїку.  Століттями місцеві українофіли-шароварники культивували образ українця як скривдженної, ображеної та переляканої істоти. Століттями чужинецькі пропагандисти старанно виводили образ українця, як малокультурного, хуторянського салоїдного бидла.

Саме тому з пам`яті нації намагалися стерти спомин про Конотопську перемогу 1659 року. Звитяга гетьмана Івана Виговського не вписув ... Читати далі »

Навчався на філософському факультеті Львівського університету.

Зі середини 1920-х рр. — активний учасник націоналістичного руху, провідний член Організації Вищих Класів Українських Гімназій, член проводу Союзу Української Націоналістичної Молоді.

В 1928 брав участь у редагуванні (разом з С.Охримовичем та І.Габрусевичем) першого нелегального націоналістичного видання для молоді — журналу «Юнак», був співробітником «Українського голосу» (1929—1932, Перемишль) і «Бюлетня КЕ ОУН на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ)».

Учасник I Конгресу Проводу Українських Націоналістів у Відні (28 січня — 3 лютого 1929), один із 28 співзасновників ОУН.

З лютого 1929 увійшов до складу першого Проводу ОУН на ЗУЗ, ... Читати далі »