Европейський парламент ухвалив резолюцію про ситуацію в Україні, де, поряд із розумним аналізом цієї ситуації, вдався до прямого "старшобратнього” повчання України, очевидно, з легкої руки польського прем’єра Єжи Бузека - теперішнього голови цього парламенту. Єжи Бузеку, бачте, не до вподоби, кого українці шанують, як своїх героїв, що є виключною внутрішньою справою українців.
Що ж саме викликало незадоволення польського діяча? Йому не до шмиги присвоєння Степанові Бандері звання героя України. Що ж такого зробив Бандера, що шкодило і шкодить Европі?
Якщо пильно подивитися на діяльність С. Бандери і очолюваний ним рух, то можна без жодного вагання сказати, що Бандера заслуговує не лише звання героя України, але й звання героя Европи, якби таке звання існувало.
Бо, якщо простежити історію СССР ХХ століття, то неупередженому спостерігачу видно, що визвольні рухи на загарбаних Москвою землях Литви, Латвії, Естонії та Західньої України були безпосереднім поштовхом до розвалу СССР 1991 року. Уперше за всю свою узурпаторську історію, Червона Москва зустріла глибоко справедливий опір своїй антинародній політиці. Такого опору, такої завзятої і безкомпромісної боротьби Москва ще не знала. Ця "невідома війна” тягнулася на окупованих Москвою землях до 1953 р.
Чи лишила ця боротьба по собі якийсь слід в серцях народів СССР?
Очевидно, що лишила.
Ця боротьба показала народам СССР, що радянська влада не вічна, не незнищенна, що вона несправедлива і тримається на терорі, страхові та словоблудстві.
Ми знаємо з історії, що народні повстання, народній опір узурпаторам, навіть якщо він кінець-кінцем стає подоланий, не зникає безслідно з тих територій, де такий рух мав місце. Візьмім революцію 1905 року в Росії, повстання на панцернику "Потьомкін”, похід 9 січня 1905 року до царя тощо. Як пізніше визначали історики – це була репетиція Революції 1917 р. в Росії, репетиція 10 днів, що трусонули світом.
Або візьмім польські повстання в Росії ХІХ століття. Чи не були вони репетицією здобуття Польщею незалежности 1918 року?
Те саме треба сказати і про Український визвольний рух на Західній Україні у ХХ ст. в СССР. Чому саме український? А Литовський, Латвійський, Естонський? Вони, безперечно теж впливали на неприйняття народами СССР московської диктатури, але ці нації не мали безпосереднього впливу на неприбалтійське населення СССР. Між людністю прибалтійських республік та людністю СССР не було широких двосторонніх контактів. Боротьба прибалтів лишилася їхньою внутрішньою справою.
Інша річ – Західня Україна. Західня Україна мала в СССР територію, на людність якої вона безпосередньо впливала. Це була Східня Україна. Контакти між двома Українами, не могли не лишити свого сліду на людності Сходу України, на людності та політичних діячах Грузії, Вірменії, Азербайджану, Середньо-азіятських республік.
І коли слідом за Україною 1991 року почався "парад суверенітетів” – у цьому була велика заслуга Українського та Приалтійських визвольних рухів 1939- 1953 рр. в СССР. Цим рухам Европа має завдячувати розвал імперії зла – СССР.
Розвал СССР Европа і світ зустріли, як здоровий, хвали гідний факт.
То чи ж личить Европейському парламенту підключатися до брехливої, ні на чому не обґрунтованої кампанії з дискредитації, як Українського визвольного руху, так і його лідерів? Москва ненавиділа Бандеру всіма фібрами своєї чорної душі, вона задумала і здійснила убивство С. Бандери – героя Европи, героя европейських засад співжиття між народами.
І сьогодні Европа, замість подяки Бандері, з легкої руки Єжи Бузека прилучилася до брехливої ненависницької кампанії проти Бандери, започаткованої кремлівськими сталіністами. Чи розуміли парламентарі Европи, яку свиню підсунув їм їхній президент?
Героя Европи облили кремлівськими помиями!
Що ж ми бачимо?
Маємо куди яких "добрих” сусідів. Москва тільки й знає, що паплюжить Україну. Тепер до московських братів приєдналася і Варшава. Виходить що Москва і Варшава – два кальоші – пара. Кажуть, що люблять Україну, а ненавидять її героїв. Забувають Божу правду: "Аще кто речет, же любить Бога, а брата свого ненавидить – лож єсть”.
Тарас Шевченко колись мріяв:
Щоб усі слов’яни стали
Добрими братами
І синами сонця правди
І єретиками
Отакими, як Констанцький
Єретиик великий!
Мир мирові подарують
І славу вовіки! Ох, не стануть вони, Тарасе Григоровичу, добрими братами, ох, не стануть!
Їх тягне до себе інквізиторство, поліцейщина, спалення на вогні: "Запрещать! Не пущать! Молчать!”
Важко нам із такими сусідами.
Хочуть забрати від нас і від Европи її героїв.
Та чи вдасться їм це?
СССР 70 років обливав брудом українский визвольний рух. А який наслідок?
Такий самий наслідок матиме і започаткована Єжи Бузеком кампанія брехні та словоблудства.
Розумна і чесна Европа ніколи не забуде своїх героїв – мужніх та безкомпромісних борців з узурпаторами та народожерами – українських повстанців-бандерівців, а на ділі смертників-комікадзе, та їхнього лідера Степана Бандеру!
Святослав Караванський
|
