20 березня 1639 року в українському хуторі Мазепинці народився великий Гетьман України Іван Мазепа.

Мазепа - найбільш яскрава, багатогранна особистість свого часу в українській історії. Його вклад в розбудову української держави неоціненний. Жоден керманич України не зробив для розвитку української культури та мистецтва, того, що зробив він. І мистецтво йому «відплатило» тим самим – йому присвячено чи не найбільше творів мистецтва.   

186  гравюр, 42 картини,  22 музичні твори, 17 літературні твори, 6  скульптур.

Доба правління Мазепи - це доба розквіту церковного мистецтва. На протязі 20 років свого правління він неупинно будував, реставрував, розвивав.

Стільки визначних пам’яток, скільки було побудовано за його правління, не було побудовано ніколи на Україні. Його коштом було реставровано і забудовано велику кількість церковних споруд. Найвідоміші в таких монастирях як Києво-Печерська Лавра, Пустинно-Миколаївський, Братський-Богоявленський, Кирилівський, Золотоверхо-Михайлівський, Чернігівський, Троїцько-Іллінський, Лубенський, Тустинський, Батуринський, Глухівський, Петропавлівський і т.д.

Кафедральні собори у Києві Святої Софії, Переяславі та Чернігові, церкви в Батурині, в Дегтярівці, та ін.

Час правління Мазепи - це Епоха. Вперше за всю історію України після Ярослава Мудрого та Володимира Великого було зроблено ставку на європейський культурний розвиток.

В області освіти, книговидання було зроблено небачений до цього прорив. Мазепа розумів, що тільки знання - це сила, що робить людину вільною, а вільна людина будує вільну державу. Мазепа постійно опікувався навчальними закладами. Києво-Могилянська академія, Чернігівський колегіум беруть початок від часів його володарювання.

Інтелігентність, освіченість, охайність, дипломатичність – ці риси гетьмана  приємно здивували представників європейських країн, що відвідували Україну.

Блискучий дипломат, вдумливий аналітик - він зумів побудувати з Росією і підтримувати всі 20 років свого правління добрі стосунки, у той же час мав численні зв’язки з європейськими державами.

Історик Серій Павленко в книзі «Оточення гетьмана Мазепи, соратники та прибічники» пише: «Практично 20 років свого правління «царського пресветлого величества верноподданный слуга найнижайший и подножок» (так Мазепа підписував кореспонденцію до Петра І) шукав шляхів, аби позбутися принизливого рабського статусу, бути ні від кого незалежним правителем. Його особисте бажання стати в цьому вільним нероздільно поєднувалося з перспективою України як самостійної держави.

Трагедія козацької верхівки, самого І.Мазепи в тому, що вони, маючи високі помисли, водночас були обмежені у власних можливостях здійснення свого задуму. Великі сподівання мазепинців на армію Карла ХІІ не справдилися, шведські війська, виснажені в боях з російською армією, не демонстрували на українських теренах боєздатної сили.

Для Росії Мазепа - зрадник, який відступив від дотримання договору. Але чи це насправді так? Ні, Москва перша порушила дотримання цього договору.  А саме: вона занадто потужно експлуатувала козаків, використовувала їх у всіх численних війнах та операціях.

Поетична діяльність Мазепи також заслуговує на окрему увагу. Найбільш цікавим твором є «Дума». Тут сконцентровано його політичне кредо, його бачення майбутнього для України.

«…Ей, Панове Енералы,

Чому ж есте так оспали?

И вы, Панство Полковники,

Без жаднои політики,

Озьмітеся всі за руки,

Не допустіть горкой муки

Матці своей болш терпіти!

Нуте врагов, нуте быти!

Самопалы набувайте,

Острых шабель добувайте,

А за віру хоч умріте,

И вольностей бороніте!

Нехай вічна будеть слава,

Же през шабли маем права!».

У тих умовах подібний заклик був революційним. Він міг визріти в серці справжнього патріота України, який знав його історію, глибоко відчував необхідність врегулювати питання політичної самостійності для козацтва лише радикальними методами.

Півторак Михайло

Надвірнянська РО ВО "Свобода"