Судячи з попередніх заяв Ганни Герман, яка цілковито виключала ймовірність такого призначення, останнє стало результатом внутріпартійного торгу. Отже, за Президента Віктора Януковича сумнозвісний малюнок кадрових призначень не змінився: «Звідки більше потиснуть, звідти й призначаємо». Навіть всупереч очевидній потребі обачності.

Далекого 2006 року мені вже доводилося, разом із Євгеном Сверстюком, публічно домагатися звільнення Дмитра Табачника з тодішньої його посади віце-прем’єра з гуманітарних питань за його брутальні антиукраїнські висловлювання. Тоді ми відстоювали думку, що людину з такими переконаннями не можна допускати до будь-яких державних посад в Україні.

Те, що тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович не врахував цієї вимоги (до речі, підтриманої багатьма українцями й навіть Львівською обласною радою), загалом зрозуміло: відповідно до його кодексу честі, не можна «здавати» своїх. За будь-яких умов. Натомість те, що нинішній Президент Віктор Янукович в реалізації партійної освітньої програми вирішив спертися на плече класичного українофоба, свідчить лише про те, що принаймні у сфері освіти до влади прийшов не уряд перспективних реформ, а уряд примітивного реваншу.

На жаль, це призначення начисто перекреслює інавґураційну обіцянку Президента Януковича шукати порозуміння між сходом і заходом України. Більшого ляпаса українству не лише в Галичині, а й у всіх без винятку регіонах України годі було придумати.

Ось чому я не маю жодного іншого виходу, як заявити свій рішучий громадянський протест.