До речі ту рекламу надвечір вже зняли. Джерело повідомило, що за наполяганням розлюченої бандерівки Ганнусі. Немає також вказівників всередині УДу. Все веде до виставки якоїсь художниці «Україно — земле моя!», що досить гучно, під пісні з колонок, відбувається у сусідньому крилі, де є навіть відвідувачі-неспеціалісти.
А найцікавіша виставка слабенька. Дуже слабенька. Аж дивно.
Таке враження, що вони втрачають не те, щоб навички, але завзяття — точно. Отримавши фінансування та відзвітувавши, саму роботу винонують наче «для галочки», а не заради справи. Як ото за пізнього совка — «халатний подход».
Ну, по-перше назва виставки «Волинська різня: польскі та єврєйські жертви ОУН-УПА» ніяк не відповідає її змісту. Власне, про події 43-го року на Волині не розповідається взагалі нічого. Це дещо незрозуміло, адже вони могли піднапружитися і розвити саме заявлену тему, як вони це вміють.
Натомість вся експозиція складається зі стендів на стінах, що надписані: «Геноцид — Львівське воєводство, такий-то повят, 1939-1946 рр.», «Геноцид — Тернопільське воєводство, такий-то повят, 1939-1946 рр.», «Геноцид — Станіславівське (Івано-фанківське (sic!)) воєводство, такий-то повят, 1939-1946 рр.» А Волинь просто вісить у загальному ряду та проміжку років.
З «повятами» взагалів хохма. Хто-хто, а Колєснічєнко мусить знати, що всі зазначені «повяти» зникли з тої землі якраз з приходом його улюбленої совєцької влади, а не бандерівців. Коли Бандера увійшов до Львова, то там вже два роки не було ніякого «воєводства». Не кажучи про те, що ні у 45-му, ні у 46-му воно там не відновилося. Тим більше, УПА просто фізично не могла скоювати злочинів у «повятах».
Тим не менш, піт тими «повятами» красуються їхні мапи часів Другой Річі Посполитої з підписами польською мовою полонізованих назв містечок.
На перший погляд може виникнути відчуття, що то такий підступний Колєснічєнков, замаскувавшись під українського політдіяча, веде антидержавницьку пропаганду, та пашить табашною ненавистю до західняків підленько реполонізуючи Західноукраїнські землі.  Ця жінка казала з екрану, як їй хотілося б, щоб Польша межувала з якоюсь нормальною демократичною країною, а не з Україною, де з монстрів роблять героїв. Ну, якщо Україна впаде, то межуватиме Польща з "нормальною країною" - Російською імперією.
Але потім настає банальне прозріння!
Примітивний, але хитрожопий Колєснічєнков, найвірогідніше, просто взяв вже готову польську, і не те, щоб конкретно антибандерівську, а звичайну «креcов'янсько-осадничу» шовіністично-великопольску виставку на тему «подивіться, яке лайно ці українці, виганяли нас — добрих польських самаритян», переписав її в електронному вигляді, найняв двох чєловєчьків, один з яких просто переклав російською і українською польський текст, а другий відредагував підписи у файлах. Потім роздруковуй — і порядок! Звісно ж, не обійшлося без ляпів типу «забіл переключіть украінскую клавыатуру»
Мапи переробляти вже не стали, тому що складніше, та й взагалі — на фіга геморой? Сойдьот! А зекономленому від «скурпульозних історічєскіх ісслєдованій» профінансованому баблішку спокійніше буде у кишені! Мало, що вона не про Волинь! До дідька! Головне — побільше страхіть! А наше совелекторидло ніколи й не знало толком про що мова, й не хоче знати! Їм врагов падавай!
Обабіч мапи на стендах фотки. Всі фотки діляться на дві переважні категорії: «трупи крупним планом» та... «військові». Так, нормальні польські військовики. У конфедератках. Навіть на фото вони у формі!
Цікаві (і найпоширеніші) підписи: «Поручник Армії Крайової такий-то, вбитий бандитами УПА тоді-то й там-то», «Солдат польской самооборони такой-то убітий бандєровцамі там-то, тогда-то». Виходить, що, з точки зору організаторів, учасник польського незаконного військового формування на українській землі — «солдат і поручник», а учасник українського незаконного військового формування на український землі — «бандит і убивця». При чому польського «солдата і поручника» організатори зараховують до «безневинних жертв», майже «мирних жителів», хоча обидвоє з них були однаково озброєними! Але хто ж звертатиме увагу!
«Величезну довіру» викликає жалоба усіх оцих колишніх космомолістів за ксьондзами, які фігурують на деяких фотках. Тут достатньо прочитати парочку Колісно-Табашних статей, аби відчути усю їхню полум’яну любов до католицької церкви! Навіть не до римо-, до греко- вже достатньо! Я так і уявляю цих тютчевців плачучими за філіокве!
Повний фініш (але ще не найульотніше!) це абсолютно ліві, відносно УПА (нагадаю, хто забув, що виставка, взагалі-то, про «звірства УПА») експонати, типу: «поручік АК такой-то погібший в бою с дівизієй СС „Галічіна"». Це злочин УПА такий? Над мирним поляком на Волині? Або пам’ятник з якимось лицарем, під яким підпис: «Памятник там-то борцам за польскую нєзавісімость в 1918-1920 гг.» «Нєзавісімость» ту явно намагалося забрати не УПА, а зовсім-таки навпаки.
 ПІДПИС: Поляк, убитий НКВДистами через доноси українців.
А наультоніше ось що: кілька фоток, під якими такі підписи: «Такой-то і такой-то погіб от рєпрєссій НКВД ПО ДОНОСУ УКРАІНЦЕВ.» Такъ! По доносу в НКВД украінцев з УПА! Усім тактичним відтинком ходили слюнявити олівця в контору! Ну, а як вам взагалі проповідник фашистської ідеології колективної етнічної відповідальності Колєснічєнко? Він би хоч думав, що перкладає.
Коротше кажучи, посади Колєснічєнко за стіл Богу моліться — он і ногі об стол расшибьот.
Найцікавіше, що він напряму увійшов у конфлікт з обома своїми іпстасями відповідно: совєцькою та єдінонєдєлімскькою. З совєцькою — коли почав захищати «націоналістичне бандформування» АК, яке хотіло вчинити «Бужу» в радянському Львові прямо перед приходом туди красноармійців (це до теми «хто заважав червоній армії перемагати»!), а з єдінонєдєлімською — коли пішов на поводу у етіх паляков, і вмєсто тово, штоб пол-Польши хотєть возвєрнуть в лоно, он відіш лі, «повяти» по нашей землє порасставіл.
П.С.(УПД): Зважаючи на те, що від початку експозиція була впорядкована представниками польського «кресов'янства» — групи достатньо маргінальних великопольських шовіністів-реваншистів, які просто на гурт проти українців як таких, які вимірюють все на світі жаданим «втраченим раєм» Другої Речіпосполитої (так само, як, приміром, російські монархісти все вимірюють кордонами і звичками за часів останнього царя) — то дуже цікаво було б задати Колєснічєнку запитання про те, коли ж він відкриє виставку «Всєукраінская рєзня: польскіє і єврєйскіє жертви Богдана Хмєля-Злодєя» та коли буде заборонено до друку шевченкових «Гайдамаків»?
Алекс
|
