Сучасні події в українській політиці нагадують про деякі універсальні явища світової історії. Зокрема, йдеться про «рішучу боротьбу» Партії регіонів проти корупції, у якій партія, за її пропагандистськими заявами, не жаліє своїх кадрів, мовляв, «закон у нас для всіх один». Нехай у це вірять колись юні, а нині підстаркуваті піонери. Досить побіжного погляду на жертв «антикорупційного» екстазу ПР, щоб помітити деякі вельми своєрідні речі, що змушують вдатися до короткого історичного екскурсу.

Як відомо, в історії всіляких організацій (політичних, релігійних, кримінальних і т. д.) доволі поширеним явищем був поділ на різні прошарки, більш чи менш наближені до ядра, до центру влади і ухвалення рішень. Інколи це ступені втаємниченості («розряди» у масонів), «хрещений батько» та його «хрещеники» в південно-італійській мафії, провід і рядові бойовик ... Читати далі »

                                                                                     «Не спи, моя рідна земля,

                                                                                       Прокинься, моя Україно» ... Читати далі »

В ці дні ми святкуємо 20-ті роковини з дня проголошення української держави. Тоді в буремні серпневі дні 1991року збулась мрія  мільйонів українців які боролись в різні часи за нашу з Вами державу. Згадаймо яке було тоді піднесення .Здавалось все, нарешті  ми отримали свою власну країну, країну за яку проливали кров славні сини українського народу. Хочу сьогодні згадати тих які стояли та стоять кісткою в горлі тодішнього та нинішнього промосковського режиму. Саме Степан Бандера та Роман Шухевич це ті постаті під керівництвом яких ОУН- УПА  в середині 20-го століття внесли перелом в багатовікові ... Читати далі »

Сьогодні ми відзначаємо 20-річчя  Незалежності нашої країни.

Пройшло 20 років.

... Читати далі »

-         Здобудеш  Українську державу, або згинеш в боротьбі за неї.

      Ці слова із декалогу українського націоналіста автором якого є Степан Ленкавський

... Читати далі »

В переддень Хрещення Руси-України та св. рівноапостольного князя Володимира Великого, патріарх Московскій і всєя Русі Кіріл звершив богослужіння на Володимирській гірці в Києві, де знову нагадав віруючим про необхідність єднання Росії, України та Білорусі. Це вже п’ятий візит патріарха Кіріла в Україну. І що цікаво, з кожним роком його зустрічає все менше віруючих: біля пам’ятника св. Володимирові Великому молилися не більше 700 чоловік.

«Коли нас ще не було, все ваше вже було нашим» — тільки так можна оцінити слова патріарха Кіріла на молебні: «Сьогодні наслєднікі тієї святої Русі живуть в різних державах, але наша сила — завжди в святій Русі. Це той духовний генетичний код, який ми всотуємо з молоком матері, та система духовних цінностей, яка об’єднує наслєдніков святої Русі». Зрозуміло, до «наслєдніков» зачислюються тільки вірні РПЦ та УПЦ МП і навіть найм ... Читати далі »

Майже 20 років відновленої української незалежності наочно доводять, що проблеми України підсилюються небажанням значної частини населення Сходу і Півдня ідентифікувати себе з українською нацією. І це не лише очевидні регіональні відмінності чи тільки насаджений штучно за «совітів» радянський менталітет частини громадян України. Неприйняття української національної ідентичності є значно складнішим і більш вкоріненим питанням, ніж мовний поділ між Сходом та Заходом і Центром української держави.

За століття російської і радянської колонізації України «братам» із півночі вдалося понівечити ментальність частини українського народу і, провівши антиселекцію, виховати підконтрольного будь-якій владі малороса, який своє особисте фізіологічне виживання та відносний матеріальний добробут ставить куди вище, аніж історичну долю свого народ ... Читати далі »

Сьогодні воістину велична дата в новітній історії нашої держави. Саме у цей день 15 років тому Верховна Рада України, висловлюючи суверенну волю громадян нашої держави, спираючись на багатовікову історію українського державотворення, враховуючи світовий досвід прийняла Основоположний Закон – Конституцію України.

Слід наголосити – саме Конституцію Української держави! Адже, незважаючи на те, що проголошення Акту Незалежності відбулося у 1991 році, Україна ще 5 років продовжувала послуговуватися квазіконституційним колоніальним циркуляром уже неіснуючої російсько-більшовицької імперії.

Отож, Конституція України не лише закріпила одвічне прагнення української нації жити у власній суверенній, соборній державі, але й дала суттєвий поштовх її розбудові. Цей здобуток важко переоцінити і ним кожен свідомий громадянин Української держави має гордитися й зобов'язаний про нього пам'ятати.

Разом з тим, велич кожно ... Читати далі »

1992 року газета «Вечірній Київ» передрукувала «Сповідь надлюдини» – одкровення одного з комуністичних можновладців: «Я говоритиму з вами відкритим текстом не тому, що я нахабний, а тому, що не відаю страху. За мною гігантська непереможна сила КПРС. КДБ, МВС, Мінфін, Мінторг, уряд, прокуратура і всілякі Верховні Ради – це лише просто важелі в наших руках. Під нашу дудку танцюють президенти і виконують нашу волю, роблять те, що ми хочемо. Нам глибоко наплювати на думку народу, вона для нас пустий звук. Для нас раз плюнути – принести вам голод, саботаж, злидні, хвороби. Це ми зробили норму вашого життя кримінальною. Ми зараз спокійно грабуємо вас і перетворили на тварин. Це ми усунули молод ... Читати далі »

Уже більше року, після приходу «януковичів» до влади, в Україні триває насильницький перехід до совітсько-російської національної ідентичності. При цьому наступ на все українське в Україні тотально здійснюється на всіх можливих напрямках. Однак найбільшу увагу нова промосковська влада зосереджує на освітньому напрямку. Саме тому в Україні знову повернуто в освіту ідеологію, котра болю дуже нагадує колишню радянську.
До підручника з історії повернуто «Велику вітчизняну війну» і викинуто УПА і русифікацію. Не відчуваючи істотного спротиву, режим «януковичів» незабаром може випустити й такі підручники для молодих українців, в яких (виходячи з московських псевдоісторичних традицій), взагалі заперечуватиметься існування українського народу. І якщо ця традиція привнесення в українське життя совітсько-російської національної ідентичності продовжуватиме ... Читати далі »

Те що відбувається зараз, не дає приводу для оптимізму. Після підписання президентом закону про червоний прапор,  здається, що ми йдемо кудись не туди.             

19 травня 2011 року під час восьмої сесії Тернопільської міської ради міський голова Тернопіля, свободівець Сергій Надал зачитав звернення до депутатського корпусу та тернополян із закликом гідно відзначити 23 травня – День Героїв та домогтися повної заборони на всіх рівнях комуністичної символіки і комуністичної ідеології.

Надаємо текст звернення повністю:

"Шановні депутати! Шановні тернополяни! Українці!

Вже протягом 70 років – за рішенням Другого Великого Збору Організації Українських Націоналістів – 23 травня відзначається як Свято Героїв. Ця традиція покликана відродити в українців героїчний дух минулих поколінь.

Cаме у травні віддали свої життя у визвольній боротьбі ідеолог державної самостійності України Микола Міхновський, провідник української національно-визвольної боротьби Симон Петлюра, засновни ... Читати далі »

«Хай квіти зів’януть, щоб кулемет не заіржавів» – цю западенську приказку часів ОУН – УПА, Степана Бандери і Романа Шухевича не завадило б засвоїти тим провокаторам із Севастополя та Одеси, лужковсько-рогозінським вигодованцям, які на московські долари відправились до вільного антирадянського Львова (тобто до західного монастиря) зі своїм запліснявілим статутом, що складається зі сталінських портретів, крадених георгіївських стрічок і серпасто-молоткастих шмат.
Як завжди, провокатори вибрали добрий час: 9 травня, свято фронтовиків, які ризикували життям і які згадують молодість, товаришів і «битви, де разом рубались вони», – але й улюблений день мародерів, які задарма до них примазались, які не воювали ані дня, часто і народилися після 1945 року, навіть мізинця собі не вкололи заради Батьківщини, які вирядились як ворони в павине пір’я, у символ ... Читати далі »

1. Червонопрапорна істерія, розгорнута олігархічним режимом та російською п'ятою колоною в Україні, мала на меті перевести соціальне незадоволення політикою режиму в площину історико-ментального протистояння, і в той же час, ритуально принизити та поставити на коліна всю Україну, вперше за усі 20 років незалежності відверто реанімуючи сталінізм та російський чорносотенний шовінізм.

2. Провокація у Львові мала особливе значення – влада організувала її з надзвичайною ретельністю і цинізмом. Мета була очевидною – символічно знищити останню твердиню, яка не лягла під чинний режим, яка здатна системно йому протистояти. Для цього були використані відверті бандити і відморозки, яких потім російські і проросійські ЗМІ вперто називали "ветеранами".

Обурення українців у Львові та їхній масовий вихід на вулиці у цей день були зумовлені не бажанням "перешкодити ветеранам покласти квіти до могил", а нахабними спробами пров ... Читати далі »