Добре знаний нині на Прикарпатті лікар, громадський діяч і політик ПІЦУРЯК Манолій народився 5 листопада 1957 року в селі Вікно Заставнівського району, що на Буковині у патріотичній сімї Василя і Марії Піцуряків, які й досі проживають у своєму рідному селі і тішаться успіхами сина лікаря від Бога і справжнього українця. Проте вже майже 30 років проживає на Прикарпатті у селищі Солотвин, де народилася його дружина Олеся. Українець за походженням і духом ПІЦУРЯК Манолій твердо вірить у торжество української національної ідеї й те, що Україна нарешті наповниться українським змістом.

Ще під ... Читати далі »

Станом на даний час Центральною виборчою комісією України зареєстровано 16 кандидатів в народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №87, Івано-Франківська область, центр м.Надвірна. Серед кандидатів в народні депутати України п’ятеро висуванців політичних сил: Василь Онутчак, міський голова Яремче - політична партія "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка", Манолій Піцуряк, головний лікар Солотвинської районної лікарні  - політична партія Всеукраїнське об’єднання "Свобода", Володимир Калічко, голова Надвірнянської райдержадміністрації - ... Читати далі »

Який же образ українського народу і його держави формують у свідомості багатонаціональної учнівської та студентської молоді Російської Федерації підручники історії, схвалені федеральним міністерством освіти?

Як стверджують вчені: «... Образ інших народів або власний образ, який живе в нашій душі, залежить від того, як в дитинстві нас учили історії.  Це відкладається на все життя ».

... Читати далі »

Якщо посадити мавпу за кермо Мазераті, то машина з великою ймовірністю буде розбита. Якщо дати бюлетень людині, яка не розуміє, що з ним робити - розбита буде країна. 

Чому третьому президенту України Віктору Ющенку після помаранчевої перемоги 2004 року вдалося нанівець звести не тільки політичне піднесення його виборців, але й один із пропагованих ним лозунгів "Бандитам – тюрми"?

Чому після приходу до влади біло-блакитної команди Віктора Януковича на початку 2010 року Ющенку надзвичайно тихо дали не тільки піти з політичної арени, але й, на відміну від деяких інших членів його помаранчевої команди, уникнути будь-яких переслідувань, зокрема кримінальних?

Чому сьогодні ніхто не чіпає ні Ющенка, ні його сім’ю?

Відповідь надзвичайно проста: тому, що і Ющенко нікого не чіпав.

21 червня Верховний Суд України розглядатиме справу Бориса Пенчука.

І була б ця справа зовсім непримітною в діяльності кримінальної палати вищого судового органу держави, якби її розгляд у ВСУ явно не затягував ... Читати далі »

Нам хотілося б звернутися до громадян України, схильних впадати в зневіру, і нагадати: на сторожі національної долі стоять сили, могутніші за сезонну владу.

Здається, уже всім стало зрозуміло, що за бажанням прийняти одіозний законопроект "Про засади державної мовної політики" стоїть не що інше, як прагнення правлячої партії уникнути розгрому на парламентських виборах. Хоча у разі прийняття такого закону, партія регіонів, найімовірніше, тільки втратить підтримку виборців!

Приводів для сумнівів у щирості регіоналів вистачає.

Наприклад, чому ця тема піднімається зараз, за п'ять місяців до виборів, коли Віктор Янукович уже відбув половину своєї каденції на посту Президента? Чому у березні 2010, коли Янукович тільки-но прийшов до влади, він визнав, що "в Україні буде розвиватись українська мова як єдина державна", а тепер, по-суті, його партія намагається цей статус в української мови забрати?

Яка актуальність цього питання? Чи не є така спроба задобрити свій базовий ел ... Читати далі »

Щоразу, спускаючись у столичну підземку на станції "Палац спорту", проходжу подалі платформою від того місця, де на стіні "красуються" величезні літери: "Дворец спорта". Вельми показовий факт: "Палац спорту" – станція київського метрополітену, де на колійній стіні і досі збереглися назви станції російською мовою. За двадцять років незалежності в одного з найбільших комунальних підприємств столиці не знайшлося коштів поміняти кілька літер. І такого добра на кожному кроці – хоч греблю гати. То що ж тепер – знову заводити нескінченну платівку про "сумну долю" української мови в рідній державі?

Ні, годі вже розводити теревені про те, як її упосліджують, як агресивна російська не дає їй дихати… Час сказати гранично відверто: російська мова в Україні – це інфекція, агресивна зараза, що роз'їдає націю і державу! А що роблять у разі ат ... Читати далі »

Насамперед, кілька цитат з інтерв'ю Вадима Колесниченка: "В Украине разорвана вертикаль русского языка" - (Русское зарубежье, http://www.russkie.org/index.php?module=fullitem&id=25866)

Далі в процесі цитування часто буде вживатися займенник ми. Хто це? – Русское зарубежье, российские соотечественники, русские за границей, русские за рубежом, соотечественники, русскоязычное население, русские общины, диаспора, эмиграция. – Все это и есть – мы. (Згідно резюме цільової групи сайту, www.russkie.org. Автор).

"Долгое время в Европе вообще не понимали, что мы коренной, государствообразующий этнос украинского государства. Украину мы создавали 20 лет назад. Украина – это не результат национально-освободительной борьбы, не результат захватнической борьбы, когда победителям все и горе побежденным. Мы равноправные граждане этого ... Читати далі »

Інтелектуальним мейнстримом найближчих парламентських виборів (і мерських київських, якщо вони теж пройдуть в кінці жовтня) має стати переконання в тому, що бути люмпеном та бидлом - ПОГАНО і СОРОМНО.

Тобто продавати свій голос за гречку, консерви, рисову крупу, кілограмовий пакет цукру - це все одно, що в рідному місті в людному ... Читати далі »

Я колись порівнював сучасних політиків із діячами того–таки періоду визвольних змагань 1917—20–х років. І якщо деяких попередніх лідерів ще можна порівняти з Петлюрою чи гетьманом Скоропадським, то сьогодні настав час голови Совнаркому Християна Раковського.

У діях нинішньої влади є всі ознаки етноциду української нації. Ситуація надзвичайно складна. Тому я покладаю надію на ці вибори. Вірю, що вони принесуть зміни, адже потрібні надто масштабні фальсифікації, щоб ця влада виграла. А такі фальсифікації будуть очевидними. І не лишається нічого іншого, як боротися до кінця.

Нинішня ситуація хоч яка є складна, але вона ще дає нам шанс узяти до рук бюлетені, щоб не брати зброю.

1. Минуле – це наш духовний капітал.

Тому від часу реваншу колоніяльних і кримінальних сил в Україні спалахнула ідеологічна війна за трактування цього капіталу і, зрештою, володіння ним як запорукою розвитку чи регресу, як поступу чи занурення у чорну діру совєтського часу. Матеріяльним символом цього є червоний прапор на противагу до синьо-жовтого – символу державної незалежности, вербальним – "велика вітчизняна війна" на противагу до – "друга світова", позаяк СССР не був для українців, як і інших поневолених народів, державою, а квазі-державою, чи, метафорично – "імперією зла", що призвела до фізичного знищення і морального виродження мільйонів людей.

2. Деколонізація історичної пам'яти – засадниче гуманітарне завдання науковців та політиків. Науковців – через соціяльно-історичні дослідження, п ... Читати далі »

10 квітня 2012 року на сесії Львівської обласної ради депутат від ВО "Свобода" Ірина Фаріон виголосила заяву щодо відкритого листа групи "експертних" маргіналів про вилучення ВО "Свобода" з Комітету опору диктатурі. На думку депутата, цей лист "по-перше, лише посилить опозиційну одностайність у засадничих політичних питаннях; по-друге, мобілізує суспільство у боротьбі з кримінальною владою і так недолуго самовикритими її наймитами".

У заяві депутат зазначила:

"Потреба відповіді на писанину з 36-ма стилістичними і граматичними помилками від "групи дослідників, журналістів, редакторів, публіцистів, експертів, активістів, викладачів…" зумовлена лише тим, що перед нами дуже яскравий приклад розпачливих і банальних прийомів боротьби владного криміналітету з об'єднаними опозиційними силами. І хоч ці опозиційні сили сповідують різні ідеологічні цінності, що було, до речі, одним із наскрізних імперативів Степана Банде ... Читати далі »